SEO оптимизация. Заработок в интернете

Автор даної статті - інвестиційний професіонал, який «по долгу служби» щоденно займається питаннями фінансування та купівлі / продажу підприємств і, як наслідок, постійно здійснює різного рівня "due diligence", поставив собі за мету в цій статті роз'яснити термін "due diligence", який все частіше і частіше звучить в латвійському суспільстві.

Історичний погляд. Термін з'явився в Америці 30-их років, і був пов'язаний з необхідністю врегулювання відносин інвестора на ринку цінних паперів.

Необхідно відзначити, що емітент - це підприємство, що випустив в обіг цінні папери. Це означає, що для розвитку підприємства були необхідні гроші, і власник вирішив продати частину підприємства для того, щоб отримати необхідне фінансування. Для реалізації задуманого збільшується основний капітал і продаються нові частки капіталу або акції, що і називається пуск цінних паперів в обіг. Однак не всі бізнес плани вдаються, трапляються і втрати. У таких випадках інвестори, які дали гроші, тобто купили випущені в обіг цінні папери, починають шукати винного. Не було б коректно всю вину валити на комерсанта, так як будь-який бізнес містить елемент везіння або бізнес ризику. Тому з'явилися свого роду питання, що захищають права споживачів: Чи був інвестор забезпечений необхідною інформацією для оцінки ризику вкладення? Чи була ця інформація правдивої? Чи була надана вся істотна інформація? Чи не було нічого приватно і не вводили чи інвестора в оману? Як ми бачимо тільки з поставлених питань у сторін: емітента та інвестора з'являється широке поле для суперечок і судових позовів.